Історична довідка
Село Малі Копані знаходиться в Скадовському районі(в минулому, Голопристанському) Херсонської області. Розташоване в південно-західній частині Херсонської області, на південний схід від міста Гола Пристань, за 50 км від Чорного моря. Малі Копані- мальовничий куточок таврійської землі. З одного боку село обступили піщані дюни- кучугури та ліс, а з іншого -розстелився безмежний причорноморський степ.
Перші згадки про село Малі Копані в 1786 році залишив французький мандрівник- дослідник Жільбер Ромм, який подорожував таврійськими степами. Ця дата і вважається датою заснування села. До того ж це підтверджується матеріалами п’ятої ревізії (перепису), які зберігаються в Кримському обласному архіві. В них зазначено, що на той час в Малих Копанях проживало 50 душ чоловічого населення. Отже, село було засноване на місці козацького посту російської армії і звалось спочатку « Ближнє Копаньє». З початком заселення краю цю назву було змінено на « Малі Копані», яка пішла від слів « мало копати». В ті часи були поширені неглибокі копанки, з яких так просто добувалася вода у напівпустому тоді степу. Після приєднання Таврії до складу Російської імперії розпочалося залюднення Причорноморських степів. Сюди біжать селяни-кріпаки, а також селяни-переселенці, переселені поміщиками в Південні маєтки, яких приваблював родючий грунт та сприятливі погодні умови.
З моменту заснування і до сьогодення село Малі Копані було умовно поділене на окремі райони, які формувалися історично і мають відповідні назви. Наприклад, найстарішу частину( вона вважається початком села) люди називають «маяком». Як твердять жителі цього краю, ще в ХVII ст. тут існував козацький маяк- велика піщана кучугура заввишки 7-8 м, з якої велося постійне патрулювання прилягаючої території. При наближенні ворога козаки запалювали копицю соломи, в такий спосіб «маячили» наступному посту, який, найчастіше, знаходився за 1 кілометр. Протилежний край села жителі називають « Бузничкою». Це наймолодша частина села, яка раніше була найменш заселеною. Тому ця територія була майже повністю поросла бузиною. Із заселенням цієї частини села бузина поступово зникла.
Крім того, з 2002 року, вперше в своїй історії, наше село має свої офіційні символи: герб, гімн та прапор, затверджені сесією депутатів Малокопанівської сільської ради. Прапор з трьома рівномірними паралельними кольорами: блакитним, білим та зеленим символізує незмінну віру, свободу та незалежність жителів села. Герб, створений колишнім жителем села в 2002 році- Козубським П.І., увібрав у себе віковічний символ Малих Копанів - копанку, дату заснування села та православну віру тутешніх жителів. Слова до гімну написала випускниця Малокопанівської ЗОШ – Форсюк Ірина. Музику- директор Гладківської музичної школи- Скуратівський Анатолій Васильович.
Чисельність наявного населення станом на 01.01.2021 року в с. Малі Копані- 1990 осіб.
До складу Малокопанівського старостинського округу, крім села Малі Копані , ще належить село Буркути, яке було засноване в 1794 році учасниками Трубаївського повстання. Село Буркути знаходиться за 7 кілометрів від Малих Копанів. З давніх-давен основним видом діяльності тутешніх селян було землеробство та скотарство для забезпечення своїх власних потреб. Вже більше як 200 років Буркути представляють собою невеличкий хутір, який з 1926 року визнано державним заповідником. Буркути є територією, на якій найкраще з усього нижнього Дніпра збереглися піщані кучугури з типовим рослинним та тваринним світом, з великою кількістю рідкісних рослин, грибів та тварин. Найбільші природні масиви стародавніх березових лісів України залишились та знаходяться саме на території урочища Буркути. Значна кількість видів рослин є цінними лікарськими. На території Буркут відмічено 52 види рослин, грибів, лишайників та тварин, що занесені до світового Червоного списку, європейського Червоного списку, Червоної книги України та Червоної книги Херсонської області.
Чисельність наявного населення станом на 01.01.2021 року в с. Буркути- 11 осіб.
